Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 5004/1003/12 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛПАК", м.Рівне

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.08.2014

зі справи № 5004/1003/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛЬ ПАК", м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛПАК", смт Жовтневе, м.Нововолинськ, Волинська область

про припинення використання чужого комерційного найменування.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Царик Ю.Б.;

відповідача - Троянчук Д.М.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач звернувся з позовом, згідно з яким просив зобов'язати відповідача припинити використання чужого комерційного найменування.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Волинської області від 21.05.2014 у справі № 5004/1003/12 (суддя Якушева І.О.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 (колегія суддів у складі: суддя Бучинська Г.Б. - головуючий, судді Василишин А.Р. і Філіпова Т.Л.), позов задоволено. Зобов'язано відповідача припинити використання комерційного найменування "МОДЕЛПАК", а також внести та зареєструвати відповідні зміни до статуту щодо зміни найменування.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21.05.2014, постанову апеляційного господарського суду від 26.08.2014 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено апеляційний судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також статуту, затвердженого протоколом (рішенням) загальних зборів учасників товариства від 02.07.2009 №1, 13.10.2009 на території України було здійснено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛЬ ПАК" з місцезнаходженням: Львівська область, м.Львів, Залізничний район, вул.Городоцька, буд.367, офіс 215. Предметом діяльності цього товариства є, зокрема: виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари, у тому числі: виробництво гофрованого паперу та картону, виробництво тари з гофрованого паперу та картону, виробництво складної картонної тари, виробництво паперових мішків, пакетів та іншої паперової і картонної тари, виробництво ящиків для картотек, лотків для листів та аналогічних виробів з картону, оптова та роздрібна торгівля картоном та виробами з картону, в тому числі картонною упаковкою та іншими непродовольчими товарами, а також оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код 46.49 ВЕД), зокрема гофрокартонною упаковкою, яка належить до цього виду діяльності. Засновником (учасником) юридичної особи є акціонерне товариство "Модел Аг", Швейцарія.

Комерційним найменуванням позивача є товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛЬ ПАК", яке складається з двох частин, де частка "товариство з обмеженою відповідальністю" вказує на організаційно-правову форму (вид) товариства, а частка "МОДЕЛЬ ПАК" є дистинктивною та вирізняє його з-поміж інших підприємств, що здійснюють схожі види діяльності та/або діють на відповідній території.

13.04.2011 на території України було здійснено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛПАК" з місцезнаходженням: Волинська область, місто Нововолинськ, смт Жовтневе, вул.Перемоги, буд.1Л. Видами діяльності його згідно з КВЕД є: 45.21.1 - будівництво будівель; 21.21.0 - виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари; 21.25.0 - виробництво інших виробів з паперу та картону; 51.90.0 - інші види оптової торгівлі; 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту; 51.47.2 - оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям.

Комерційним найменуванням відповідача, яке він використовує при здійсненні своєї статутної діяльності, є товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛПАК", що складається з двох частин, де частка "товариство з обмеженою відповідальністю" вказує на вид товариства, а частка "МОДЕЛПАК" є дистинктивною та дає можливість вирізнити дану юридичну особу з-поміж інших.

Відповідно до інших встановлених апеляційним судом обставин подані за справою докази підтверджують систематичне використання позивачем належного йому комерційного найменування, а інші зібрані у справі докази, а саме результати проведеної за справою судової експертизи, свідчать про те, що:

- комерційне найменування відповідача, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛПАК" є схожим на комерційне найменування позивача, а саме товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛЬ ПАК", настільки, що їх можна сплутати;

- використання відповідачем схожого комерційного найменування може призвести до змішування з діяльністю позивача за умови їх використання щодо продажу паперу, гофролотків, гофроящиків, листового картону, харчової упаковки, подарункової упаковки, стендів виставкових, магазинних стійок, упаковок картонних та гофрованих;

- використання позивачем та відповідачем схожих комерційних найменувань може вводити в оману споживачів за умови їх використання щодо продажу паперу, гофролотків, гофроящиків, листового картону, харчової упаковки, подарункової упаковки, стендів виставкових, магазинних стійок, упаковок картонних та гофрованих.

Апеляційним судом також з'ясовано, що відповідно до пояснень позивача останній, посилаючись на відповідні документи, які були досліджені судами в ході розгляду справи, вважає, що він має пріоритетне право на використання свого комерційного (фірмового) найменування, оскільки використовує його з 13.10.2009, тобто з моменту реєстрації юридичної особи, та його захист від неправомірного використання будь-яким іншим підприємством, зокрема відповідачем, який з 13.04.2011, використовуючи у процесі своєї комерційної діяльності схоже найменування, створює перешкоди для комерційної діяльності позивача та при реалізації гофрокартонних виробів вводить в оману споживачів, що призводить до змішування з діяльністю позивача.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд підтвердив правильність висновків останнього про те, що використання відповідачем належного йому комерційного найменування створювало реальну небезпеку сплутування його із схожим до ступеню змішування комерційним найменуванням позивача, а отже порушувало права та законні інтереси останнього.

З відповідними висновками попередніх судових інстанцій в повній мірі погодитись не можна з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 489 ЦК України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності; право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

За приписами частини четвертої цієї статті особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" встановлено, що неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.

Відповідно до статті 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування, яке може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував про те, що у своїй господарській діяльності він як юридична особа використовує своє найменування, не здійснює розповсюдження зовнішньої реклами та не виготовляє і не розповсюджує рекламні матеріали. Відповідно до цього відповідач пояснював, що комерційне найменування у нього на даний час відсутнє і ним не використовується. Одночасно відповідач заперечував і сам факт використання комерційного найменування з боку позивача.

Згаданим поясненням відповідача, а також наведеним вимогам чинного законодавства суди не приділили належної уваги.

Встановивши за справою, що комерційним найменуванням позивача є "товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛЬ ПАК", тобто таке, що повністю повторює найменування цієї юридичної особи, суди, як це вбачається із змісту оскаржуваних судових рішень, всупереч вимогам ст.ст. 47, 43, 84, 105, а також ст.11112 ГПК України не навели пояснень, чому саме вони дійшли такого висновку і не дослідили інші подані у цьому ж зв'язку позивачем докази, згідно з якими в ході своєї комерційної діяльності він використовував також інші словосполучення, зокрема: "МОДЕЛЬ ПАК"; "ТОВ "МОДЕЛЬ ПАК"; "ТзОВ "МОДЕЛЬ ПАК"; "МОДЕЛЬ ПАК, ТзОВ"; "МОДЕЛЬ ПАК, ООО"; "ООО МОДЕЛЬ ПАК"; "МОDEL"; "МОDEL РАК" та інше.

З огляду на таке не можна визнати, що факт використання позивачем комерційного найменування та початок строку такого використання був встановлений попередніми судовими інстанціями на підставі ретельного дослідження усіх обставин справи.

Відповідним чином суди неповно дослідили й обставини, пов'язані із можливим використанням комерційного найменування з боку відповідача та початком такого використання, оскільки вони взагалі не навели будь-яких доказів, які дали їм можливість дійти такого висновку, і не зазначили, з яких саме підстав вони не беруть до уваги пояснення відповідача про те, що комерційне найменування він не використовує у своїй діяльності взагалі.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач, наполягаючи на задоволенні своїх вимог, обґрунтовував їх посиланням на ст.ст. 90, 489, 490 ЦК України, ст. 159 ГК України, тобто, обравши зазначені правові підстави позову, позивач тим самим окреслив предмет доказування у справі.

В той же час з тих же матеріалів справи випливає, що для задоволення своїх вимог позивач визначав й інші правові підстави, а саме посилався на вимоги ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", якою також закріплено поняття неправомірності використання позначень.

За таких обставин суду належало вжити необхідних заходів для уточнення правових підстав позову і лише після визначення правової позиції позивача дослідити подані сторонами докази з метою встановлення фактичних обставин справи.

Сукупність наведених обставин дає підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Оскільки суд першої інстанції в ході розгляду справи припустився тих же помилок, скасуванню підлягає і прийняте ним рішення з передачею справи на новий розгляд.

В ході нового розгляду суду належить врахувати наведене, з`ясувати у позивача підстави заявленого ним позову. На підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛПАК" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 зі справи № 5004/1003/12 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Суддя В.Селіваненко Суддя І.Бенедисюк Суддя В.Харченко